Освіта України:
 
Бесплатные рефераты
 
Українська мова

Каркасные дома - строительство панельно каркасных домов - построй свою мечту!
 

 

 

 

 

 

     
 
Програма з народознавства 1998
     

 

Предмети » Народознавство

УКРАЇНСЬКЕ НАРОДОЗНАВСТВО
1—11 КЛАСИ

КОНЦЕПЦІЯ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДОЗНАВСТВА В СУЧАСНІЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ШКОЛІ
Народознавство — ключ до пізнання національного духу, усвідомлення неповторності й самобутності кожного народу, його індивідуальних рис у загальній структурі людської цивілізації.
Специфіка природно-географічного середовища, господарського укладу, що був домінуючим на конкретній території, своєрідність історичної долі народу витворюють неповторну соціокультурну атмосферу, специфічну духовну ауру, що стимулює подальші творчі пошуки людини. Народознавство дає відповідь на питання, що може людина зробити в даних конкретних умовах, у яких сферах її творчість може бути найбільш успішною і плодотворною, які резерви і передумови є для цього, як зберегти й розвинути той могутній внутрішній заряд народного самовиявлення і самовідтворення, який кожне нове покоління одержує у спадок від попереднього.
Ці проблеми є особливо актуальними для кожного народу сьогодні, на межі II і III тисячоліть, що характеризується подальшим посиленням міграційних процесів. Цілком очевидно, що через історичну інерцію домінуюча роль у кожному суспільстві буде належати народам (етносам), які є автохтонними у своєму краї або чия матеріальна і духовна культура має найтривкішу традицію. До того ж незмінною лишається сама природа людини: людська індивідуальність прагне відтворити в особі те, що закладено в ній генетично, тобто вона завжди залишається істотою біо-соціокультурно-духовною. Навіть в умовах найбільшого соціальне-економічного благополуччя і побутового комфорту людина завжди підсвідомо прагне до єднання із своєю культурно-духовною ейкуменою, без чого вона ніколи не відчуватиме внутрішньої гармонії і душевного комфорту.
Народознавство для сучасної молодої людини — це своєрідний орієнтир у складних процесах самопізнання, громадянського самовизначення, у пошуках шляхів творчого самовираження. Досвід показує, що тільки незалежний базовий рівень власної національної культури, засвоєний людиною в юному віці, є ядром, основою її духовного й соціального становлення, а рідна культура—це той надійний плацдарм, що стимулює постійне нарощування й розвиток її потенційних творчих можливостей. Процес вивчення юною особистістю народознавства — це процес пізнання і засвоєння культурно-духовних здобутків свого народу.
Автори даної Концепції вважають, що сьогодні слід змінити підходи до вивчення народознавства в усіх типах сучасної національної школи в Україні.
1. Ми мусимо відмовитись від принципу інформаційно-ілюстративного, пасивно-споглядального, нерідко заглибленого лише в історичну минувшину, що мав місце під час вивчення цього предмета в перебудов чий період. Натомість в умовах державотворення ми повинні віддати перевагу принципу активно-пізнавальному, дієвотворчому. Тобто народознавство має вчити молоду людину не тільки
оглядатися назад, а й з упевненістю дивитись уперед, розкрити перспективу подальшого розвитку рідної культури в сучасних умовах. Адже йдеться не лише про осягнення й репродукцію на рівні почуттів і свідомості культурного досвіду минулих поколінь українського народу (на рівні замилування всім своїм»), а й залучення підростаючого покоління до відтворення культурного середовища в межах, які визначає суспільний історичний прогрес, до подальшого розвитку й піднесення на вищий щабель національної культури українців, як і будь-якого іншого народу.
2. Першочерговим завданням є чітке окреслення змісту поняття «НАРОДОЗНАВСТВО», яке трактується в науковій літературі та в публіцистиці досить неоднозначне. Під народознавством розуміємо ту галузь гуманітарної науки, яка дає знання про особливості духовної й матеріальної культури народу, нації (етнографічні спільності), що знайшла своє відображення в традиції. Українське народознавство — це знання про традиційний родинний уклад українців, громаду й громадське життя, звичаї й вірування, житло, харчування, одяг, переважні трудові заняття та знаряддя виробництва, про його народне мистецтво, фольклор. Це також знання про усталені норми людського співжиття — про звичаєве право, мораль, етикет, народні знання (засоби народного виховання, народної медицини, метрології, агрономи, гідрометеорології та ін.).

Одним із недоліків вивчення народознавства в сучасній школі є саме підміна цих двох понять—народознавства й українознавства, намагання перевантажити предмет народознавства невластивими йому питаннями, взятими з різних галузей українознавства (наприклад, такі теми, які пропонуються однією з програм: «Опришківський рух. Олекса Довбуш» або «Пісні Марусі Чурай»).

3. Наступне завдання — уникнення дублювання одних і тих самих тем на заняттях із споріднених, а іноді й неспоріднених дисциплін (скажімо, про Конституцію Пилипа Орлика говориться на багатьох уроках із різних предметів). Безперечно, в навчальному процесі неможливо і не потрібно
абсолютно відмежовувати матеріал різних освітніх дисциплін. Навпаки, забезпечення міжпредметних зв'язків аж до створення інтегративних курсів—одна з провідних засад сучасного навчального процесу.
4. Виходячи із вишесформульованого нами принципу активно-пізнавального, дієвотворчого засвоєння народознавства, необхідно зробити акцент на спрямуванні вікових особливостей школярів, учнівської молоді. Діти, підлітки і юнацтво різняться певними властивостями психіки, здатністю до
тієї чи іншої діяльності. Так, добре розвинені чуттєво-емоційна сфера і добра пам'ять молодшого школяра дають можливість засвоїти розмаїття форм, барв, нюансів народного мистецтва в різних його жанрах —народного мелосу, хореографії, фольклору, зокрема дитячого. Однак незначний соціальний досвід змушує обмежити сферу його пізнання рамками найближчого оточення — дому, родини, вулиці, села (міста), свого краю.
Вивчення народознавства здійснюється у такий спосіб, що характерні ознаки й елементи національної культури молодший школяр засвоює як органічно притаманне, природно властиве йому і його найближчому оточенню. Дитяча пісня, гра, танець, поширені в даній місцевості, прислів'я, приказки, загадки, скоромовки стають надбанням дитини на все життя, вони стають особистісно-цін ніс ними для неї. Особливості ритмомелодики, кольорової палітри, ліній і символів, властивих народному мистецтву, містяться в основному художньо-творчому потенціалі мистецьки обдарованої дитини.
Молодь не може дивитись на свою національну культуру, як на щось відсторонено-екзотичне, таке, що кануло в забуття і що побачиш лише в музеї. А через те у школі не повинні лунати такі вирази: «Колись наші дідусі й бабусі носили таке вбрання, робили так-то і так-то...» або: «Колись це у нас називалось отак...». Ми мусимо сказати так: «Наша українська ноша включає...» або «Землю копають заступом (лопатою, рискалем і т. д.)», або: «Полотно в домашніх умовах тчуть на кроснах (верстаті)...». Назви важливо подавати відповідно до місцевої термінології, обов'язково слід навести загальновживану літературну норму, і це сприятиме тому, що у дітей на все життя залишиться відчуття свого першого гнізда, свого кореня.
У роботі з учнями середнього шкільного віку, який характеризується прагненням самовизначитись і здобути визнання ровесниками своєї діяльності, слід віддати перевагу їх ознайомленню з різними видами народних ремесел і промислів, навчити тим видам, які є традиційними в даній місцевості. Найкращим стимулом у даному разі є адресність виробів—для кого саме вони призначені: для дитсадка, для старих людей, для свого дому, для подарунків.
Настав час відійти від олімпіадно-виставочного підходу до творчості підлітків, їхня творчість, їхні вироби повинні входити в життя, як це завжди було в народі. Підлітки мають навчитися знаходити, заготовляти й обробляти природний матеріал, дбайливо ставитись до природи, турбуватись про відтворення її багатств.
У старших класах (9—11) закладаються основи наукового підходу до характеристики явищ національної культури, її локальної специфіки, загальнонаціональних особливостей, того, що її відрізняє від інших національних культур (насамперед слов'янських) та об'єднує з ними. Докладно вивчається духовна і матеріальна культура різних регіонів України, ведеться активна збирацька робота (створення шкільних етнографічних кутків, кабінетів, музеїв). Проводяться молодіжні свята відповідно до звичаїв нашого народу. Створюються етнографічні, фольклористичні гуртки.
Тільки цілісна, педагогічно осмислена система в народознавчій підготовці школярів здатна забезпечити належний рівень їх поінформованості в народознавчих питаннях, прищепити любов до свого народу, бажання примножувати його здобутки.
У системі профтехосвіти, крім того, звертається увага на традиційні народні знання в тій чи іншій галузі виробництва— сільськогосподарській, харчової промисловості, будівельної справи і т. ін.
У вищій школі теми «Нація», «Народ», «Етнос» розглядаються у філософсько-психологічній площині. Тут поглиблено мають вивчатись питання етногенезу українців, міграцій і природного ареалу їх поширення, перебіг етнокультурних процесів в Україні й поза ЇЇ межами (в далекій і близькій діаспорі), динаміка цих процесів під впливом різних соціокультурних і політичних факторів, прогнозування місця і ролі українства й української культури у майбутньому. Основною формою народознавчої підготовки в сучасному українському вузі є науково-дослідницька робота студентів. Це написання рефератів, курсових, дипломних робіт, розробка власних проектів, моделей тих чи інших явищ етнокультурного життя із застосуванням сучасних наукових методик та технологій. Звичайно, читаються лекції й проводяться семінарські заняття з ключових проблем курсу народознавства, спецкурси відповідно до спрямування факультету або вузу. Скажімо, «Етнопедагогіка» —-в педагогічних закладах, «Народна медицина» —в медичних, «Народне будівництво, або архітектура» — в закладах або на факультетах будівельного профілю. Має проводитись гурткова народознавча робота, а також робота різних об'єднань, що базуються на національному досвіді молодіжних громад.
Так можна уникнути дублювання однієї і тієї самої інформації, зацикленості на певному колі питань, що дають лише поверхневе уявлення про українську культуру та традиційний побутовий уклад. Автори цієї програми свідомі того, що дана Концепція — не догма. У педагога завжди є можливість творити, шукати свої пщходи. Шаблонність, як І дилетантизм у реалізації завдань народознавства у сучасній українській школі можуть завдати непоправної шкоди національному вихованню. Щоб запобігти цьому, слід відкорегувати чинні, а ще краще створити нові програми з народознавства, мобілізувати зусилля фахівців-народознавців і педагогів (практиків і науковців) на створення навчальних посібників для різних ланок освіти, активізувати громадське життя підлітків і юнацтва на основі національних традицій.

МЕТА КУРСУ
У початковій школі (1—3 (4) класи) діти повинні засвоїти поняття «рідний дім», «отчий край», «моя Батьківщина — Україна», «рід», «родина», «родовід», головні святині й обереги нашого народу, народні свята і звичаї (за календарем), дитячий фольклор (різні його жанри), народні дитячі ігри, усвідомити характерні ознаки поняття «українська хата»; знати назви (зокрема місцеві) найужиткованіших хатніх речей, їх традиційного призначення та особливості їх оздоблення (піч, скриня, мисник, килими, витинанки, керамічний посуд, дерев'яні предмети, рушники, скатерки) і знати традиційні буденні та святкові страви. Уміти виготовляти іграшки з природного матеріалу (та бавитись ними), святкову атрибутику (новорічну, різдвяну, великодню), виконувати українські народні ганці (гопак, аркан), щедрувати, колядувати, співати дитячі веснянки. При цьому слід стимулювати передання знань і вмінь школярів своїм молодшим братам і сестрам, вихованцям дитсадків, дитбудинків з метою введення осягненого школярами народознавчого багажу в дитячий побут.
Загалом завданням предмета «Українське народознавство» в початковій школі є ознайомити дітей із зовнішніми проявами побутової культури українців, зацікавити їх самобутністю цієї культури, викликати бажання розвивати і продовжувати її, кращі набутки втілювати у життя.
Початки систематичного вивчення предмета «Українське народознавство» відносимо до 5-го класу. Упродовж року учні вивчають духовну культуру українців, відштовхуючись від одвічних загальнолюдських вартостей. Акцент робиться на традиційних морально-етичних цінностях українського народу. Школярі засвоюють такі світоглядні філософські категорії: віра, добро і зло, прекрасне і потворне (у традиційному народному трактуванні); вивчають норми поведінки різних вікових категорій удома, в родині, на вулиці, у громадських місцях, у природному середовищі, усталені норми міжособистісних стосунків та відносин між статями; поколінними групами, ознайомлюються з різними табу. Відповідно до віку учні засвоюють поняття про елементи етнопедагогіки (домашня школа, батьківські, дідівські настанови, прадідівські звичаї), пізнають через народне трактування суть та значення таких понять, як приклад, обов'язок, самовдосконалення, доручення, вимога, заохочення, покарання, засвоюють традиційні способи гартування волі, характеру, а також такі загальнолюдські гуманістичні цінності, як терпимість, милосердя, товариськість, побратимство. Формуються поняття про національний морально-етичний ідеал, втілення його в особі козака (лицарство, духовність, побратимство, вільнолюбство, патріотизм). Набуваються елементи знань з народної медицини, ботаніки, біології, метеорології та метрології, способів виміру часу, вивчаються різні народні прикмети, народний календар. Засвоюються традиції та ритуали на пошанування літніх людей, матерів, природи, землі-годувальниці, проведення хліборобських і пастуших свят. Даються перші уявлення про традиційне гуртування (гурти, громади) дітей та молоді, їх завдання, організацію дозвілля.
Навички та звички шанобливого ставлення до народних духовних та морально-етичних ідеалів учні здобувають у процесі збирання впродовж навчального року місцевого фольклорного матеріалу, а також через запам'ятовування народних приказок та прислів'їв, афоризмів, жартів, загадок, розповідання народних казок, легенд, виконання пісень.
Програма 6-го класу передбачає перший етап узагальнення на абстрактно-теоретичному рівні одержаних народознавчих відомостей, формування первісного базового рівня знань про народ, його ідентичність, а також наукових дисциплін, що займаються вивченням народів (етносів) — народознавства, етнографії, етнології. Засвоюються народознавчі поняття «сім'я», «родина», назви спорідненості в родині, місце родини в громаді. Усвідомлюється зміст понять «батьківський поріг», «отчий світильник», «наші обереги» в контексті сучасності. Збираються відомості про славні роди України, краю, їх діяння на благо народу, на славу Батьківщини. Усвідомлюються поняття «свої» і «чужі», «краяни», «кревні», «сусіди» і т. ін. Водночас поглиблюються й узагальнюються раніше фрагментарне одержані знання про особливості садиби, житла українців, громадських будівель, їх назв та призначення навколишнього рослинного та тваринного світу; вивчаються характерні ознаки та місцеві назви частин населених пунктів — кути, хутори, вулиці, а також навколишніх природних угідь —поля, луки, ріки, урочища, стави та озера, байраки та пущі, степи, лани, ліси, діброви і т. ін. Акцентується увага на зв'язку людини з її навколишнім середовищем. Засвоюються поняття «регіон», «регіональні ознаки».
Практикуються екскурсії, мандрівки з метою одержання народознавчої інформації та її фіксування (фотографування, зарисовки, записи легенд, оповідей з історії місцевості, краю), а також організовується догляд за чистотою джерел та потоків, водойм, висаджування дерев і квітів, збирання та висівання цілющих трав та зілля.
У 7-му класі школярі засвоюють інформацію про господарські заняття та різноманітні ремесла українців (з максимальною увагою до місцевих занять населення). Виділяється основна теза: українці —хліборобська нація, на території України творилась хліборобська цивілізація.
Вивчаються усі напрямки і види господарювання, підкреслюється специфіка господарських занять у конкретному регіоні у зв'язку з природно-географічними умовами (хліборобство — у степовій і лісостеповій зоні, вирощування льону — на Поліссі, випас худоби — в Карпатах).
У центрі — хліборобство (способи та знаряддя обробітку ґрунту, їх назви, системи рільництва). Звергається увага на високу культуру землеробської праці українців, її багатоманітність, на сучасну потребу вивчення виробничого досвіду у відродженні українських хліборобів. Вивчаються особливості догляду за домашніми тваринами та птицею, їх регіональна специфіка, а також допоміжні заняття —бджільництво, рибальство, збиральництво, мисливство, заготівля лісоматеріалів.
Логічним продовженням засвоюваного курсу є вивчення у 7-му класі теми «Народне харчування». Учні набувають знань про національні страви, способи заготівлі та зберігання продуктів, щоденну, святкову, ритуальну їжу і посуд, режим харчування й пов'язані з цим етичні норми.
Велика увага відводиться народним промислам і ремеслам — ткацтву, гончарству, деревообробці, обробці шкіри, лозоплетінню та ін., місцевим осередкам і їхнім найважливішим центрам в Україні. Звертається увага на єдність практичного й естетичного у виробах народних майстрів — ремісників, їх ролі у розвитку побутової культури українців, підкреслюється значення неперервності традицій у розвитку ремесел, здійснюється знайомство школярів з відомими народними майстрами. Вивчення народних промислів і ремесел поєднується з залученням школярів до занять тими чи іншими їх видами.
8-й клас є до певної міри завершальним у формуванні обов'язкового базового рівня народознавчої освіти кожного школяра, який можна вважати достатнім для випускника основної школи (9-го класу). На даному етапі вивчається етнічна історія українського народу: окреслюється його етнічна територія, поява і тлумачення етнонімів «Україна», «українці», «русичі», «русини», «хохли» та ін. З'ясовується питання про етнографічне районування українських земель, про склад населення України, його сучасну структуру, процеси, характерні для сьогодення (консолідація, адаптація, асиміляція), розкривається поняття «українська діаспора». Акцентується на тому, що українська нація є гілкою слов'янського народу, звертається увага на самобутність і спорідненість слов'янських культур. Своєрідним підсумком усієї попередньої народознавчої освіти є тема «Українці—європейська нація. Історія міжетнічних зв'язків».
У 9—11-х класах здійснюється поглиблене вивчення народознавства, що дасть можливість випускникам середньої школи успішно засвоювати гуманітарну частину навчальних предметів у вищій школі, у майбутньому фаховому вдосконаленні.
9-й клас передбачає досконаліше вивчення проблеми «Традиційна культура українців» починаючи з визначення основних ознак традиційної культури. Проблемніше вивчається традиційно-народний світогляд українців, характеризується народна демонологія, її основні символи. Розглядається питання релігійного світогляду життя українців як синтезу поганства і християнства. Вивчаються поняття «повір'я», «звичай», «вірування», «віра», «обряд», календарна і родинна обрядовість, розкривається зміст та специфіка обрядовості (з відбиттям етнічних та локальних рис в еволюційному розвитку), а також суть її символіки та атрибутики. Вивчається обрядовий фольклор: віншування, посівання, весільні пісні, ладканки та ін.
У цей період важливо захопити школярів фольклорно-етнографічною діяльністю (створення кутків, шкільних етнографічних музеїв, фольклорних гуртків), організацією диспутів, конкурсів, фестивалів.
Узагальнюючою має бути тема «Етнічна специфіка обрядовості українців та її загальнослов'янська основа».
10-й клас дає відповідь на питання: що таке традиція, традиційна культура, традиційне в національній культурі. Ці поняття засвоюються на основі вивчення найважливіших типологічних ознак у народному одязі (за етнографічними районами), специфіки будівництва, зовнішнього оформлення та внутрішнього оздоблення (екстер'єру та інтер'єру) народного житла, характеру забудови та розміщення будівель різного призначення в садибі. Докладно вивчається інтер'єр, символіка деталей і оздоблювальних прийомів житла, «святі» та «почесні» місця в хаті. Розглядаються малі архітектурні форми: криниці, тини, перелази, що доповнюють образ традиційної української господи. Йдеться і про громадські будівлі, зокрема культові споруди. Характеризуються особливості українських церков, їх будівництво та оздоблення в різних регіонах України. Звертається увага на культуру будівництва в Україні, зокрема дерев'яного в Карпатському регіоні, який славиться багатими традиціями.
Вивчається сімейний побут українців. Підкреслюється особлива роль жінки, матері в українській родині, вплив цього феномену на етнічну психологію українців. Розглядаються зв'язки між поколіннями та взаємини в сім'ї, ставлення до дітей, розподіл обов'язків у сім'ї, права І моральні обов'язки старших І молодших її членів.
Вивчення теми «Громада та громадський побут» передбачає з'ясування суті та специфіки громади, ролі й місця особи та спільноти в українському селі. Підкреслюється роль громадської думки як основного регулятора життя українських селян упродовж віків. Розглядаються питання про сім'ю і громаду, їх взаємозв'язки в історичному минулому і в сучасній ситуації.
На підсумковому занятті робиться висновок про самобутність етнічної культури українців, її варіантність та локальність.
Програма 11-го класу передбачає дати учням теоретичні знання з етнографії, включаючи не тільки знання про власний народ, а й про народи світу, етнічні процеси, щоб, зорієнтувавшись у сучасних міжетнічних взаєминах, передбачити їх характер у майбутньому І впливати на них. У випускному класі вивчаються основи етнографії, її предмет і завдання, основні наукові категорії, світові етнографічні школи, їх погляди на етноси й культуру. Подається класифікація народів світу за расами, їх належністю до мовної сім'ї та групи, за культурно-господарськими типами, а також дається етнографічна характеристика народів Європи, Азії, Африки. Докладно вивчається питання ролі України й українців у спільноті європейських народів, а також місце й рівень дослідження українського етносу в світовій етнографії.
Завершальна тема «Сучасний стан та проблеми етнографічної науки» дає ключ для розуміння життєво важливих для кожного народу проблем, їх наукового трактування. Без цих знань не може бути й мови про повноцінну освіту сучасної цивілізованої молодої людини.

КОНТРОЛЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ З УКРАЇНСЬКОГО НАРОДОЗНАВСТВА
У 1—2 (3) класі оцінювання знань і вмінь школярів за п'ятибальною системою не здійснюється, четвертні та перевідні оцінки не виставляються. Засвоєння основних народознавчих істин і понять проходить у безпосередній практичній участі дітей в іграх і забавах, у виготовленні іграшок, святкової атрибутики, у безпосередній участі у святах і обрядах. Стимулюється добра успішність у засвоєнні предмета шляхом обрання дітей на виконання провідних ролей у святкових дійствах, організації виставок власноруч виготовлених речей (ялинкових прикрас, писанок тощо), конкурсів на краще (і в більшій кількості) засвоєння творів дитячого фольклору (пісень, лічилок, скоромовок і т. Ін.) з наступною відзнакою переможців, нагородою їх значками, грамотами, преміями.
У 3 (4) класі оцінювання знань, умінь і навичок здійснюється за п'ятибальною системою поурочне і виставляються четвертна та перевідна оцінки.
Так само здійснюється оцінювання знань, умінь і навичок у 4 і 5 класах.
У 6-му класі, де здійснюється первісне узагальнення на абстрактно-теоретичному рівні усієї попередньої інформації і формується початковий базовий рівень знання про народ, крім четвертних оцінок, передбачається в кінці навчального року екзамен (усний).
У 7-му класі виставляється четвертна і перевідна оцінки за п'ятибальною системою. Основний критерій — практична участь у традиційних господарських, суспільне корисних справах, заняттях ремеслами, особисті досягнення та знахідки підлітків, а також пошукова наукова робота в цій сфері.
У 8-му класі, який забезпечує базовий рівень знань з народознавства в межах основної школи, практикується виставлення четвертних і річних оцінок за п'ятибальною системою і усного екзамену в кінці навчального року.
В усіх наступних старших класах передбачається виставлення четвертних і перевідних оцінок з використанням різноманітних методів контролю. Підсумковий екзамен з українознавства за середню школу бажано проводити в 10-му класі.
Примітка.
У разі, якщо предмет «Українське народознавство» буде включений в інваріантну частину освіти лише в основній школі, то екзамен відповідно проводиться лише в 6-му і у 8-му класах.
Упродовж вивчення курсу «Українське народознавство» учні засвоюють певну наукову термінологію, суть основних понять у їх народознавчому трактуванні. Для прикладу подаємо матеріал 5—6-го класів.
У 5-му класі:
1. Народна мораль, народний етикет, милосердя, людяність, честь, гідність, лінощі, скупість; привітання, звертання, побажання (віншування), благословіння, внутрішня (зовнішня) культура, гостинність, обов'язок, святість, цнотливість, душевна (духовна) краса.
2. Народна педагогіка, народне виховання, вишкіл, виховний ідеал, особа, особистість, повага до старших, співчуття до покривджених, почуття справедливості; козак, опришок, господар (господиня), господарський син (донька).
3. Народні знання, народна медицина, раціональна, ірраціональні методи лікування, ліки рослинного, тваринного походження, лікувальна магія, народна метеорологія, народна .метрологія, лікоть, п'ядь, ступня, сажень, пуд, порція, кварта, чвертка, моток, копа, лан. Свято, обряд, ритуал, атрибут, символи, звичай.
У 6-му класі:
1. Етнографія, етнологія, народознавство, фольклор, етнос, етнічний, етнографічний. Сім'я, родина, рід, родовід, тесть, теща, сваха, свекруха, свекор, кум, кума, зовиця, дівер, племінник, племінниця, хрещеник (похресник), хрещениця (похресниця), хрещена мати (батько), дядько, тітка, дядина (локальні варіанти).
2. Хата, оселя, садиба, двір, мазанка, землянка, світлиця, мала хата, холодна кімната, стеля, долівка, крокви, дах, зруб, одвірки, сволок, причілок, мисник, скриня, жердка, піл (постіль), комора, повітка, хліб, клуня, тік.
Укладачі програми «Українське народознавство» готують методичні матеріали з кожного класу й уроку.

ПРОГРАМИ
1 (2) КЛАС
Ми живемо в Україні
(4 год)
Моя країна—Україна
Рідне місто (село)
Моя вулиця
Там земля мила, де мати народила
Рідна домівка
(12 год)
Подорож у давню українську хату
Будівництво хати
Світлиця
Наші обереги
Печу, печу хлібчик
Старовинні хатні речі
А щоб краща була моя хатка
Скарби чарівної скрині
Духмяні трави, квіти
Де вода, там життя
У нашому двірку, як у вінку
Тепло отчого дому
Рід, родина, рідня
(10 год)
Рід
Родина
Рідня
Мати, матінка, матуся
Батькова наука
Бабуся рідненька
Дідусева мудрість Братик і сестричка Хрещена мама, хрещений тато Родинне свято
Дитячий фольклор
(8 год)
Лічилки. Мирилки. Забавлянки.
Заклички та примовки. Ходи, сонку, в колисоньку. Народні дитячі пісеньки
Українські народні дитячі ігри. Ігри свого краю Як дитина забавляється, так їй і здоров'я посміхається.

2 (3) КЛАС
ЗВИЧАЇ, ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Осінь
(9 год)
Кожен край має свій звичай
Нового тримайся, але старовини не цурайся
У кожної прикмети свої секрети
Вересень місяць добре ґаздує, овоч смачний дітям дарує
Хліб і сіль як символи достатку
А місяць жовтень мряку розвіє, в лісах, у садочках лист пожовтіє
Свято Покрови
А листопад — той жалю не має, з дерев останнє листя зриває
Святий покровитель Михайло
Зима
(10 год)
А місяць грудень на радість людям сніжком присипле замерзле груддя.
Свято Миколая
Ой місяць січень кличе мороза, морозить лиця, щипає носа
Різдвяні свята
Родина й оселя напередодні різдвяних свят
Коляда
На щастя, на здоров'я, на Новий рік
Святе Водохреще (Йордан)
А місяць лютий вітрами дує, на водах з льоду мости будує
Свято Стрітення
Весна
(9 год)
Ой весно, весно, днем красна.
Березень місяць мости поломить, весняну пісню річка задзвонить
Квітами квітень всіх привітає, усі садочки порозквітає
Вербна неділя
Великдень
Великодний понеділок
Веснянки
Гей, травень прийде у Дні чудові, простелить всюди трави шовкові
День Матері
Літо
(5 год)
А місяць червень луги покосить, червоним соком ягідки зросить
Свята Трійця (Зелені свята)
А місяць липень гарячим літом обсипле липи пахучим цвітом
Свято Івана Купала
А місяць серпень серпом задзвонить, достиглий колос додолу склонить.

З (4) КЛАС
УКРАЇНА — КРАЙ НАШ РІДНИЙ
(18 год)
Рідна країна
Територія сучасної України. Історико-етнографічні регіони
Походження назв міст і сіл
Походження назв рік
Рідна мова
Краса в імені твоїм
Народна пісня
Українські народні музичні інструменти
Ой, калино, калинонько
Зацвіла верба — прийшла весна
Вишенька
Тополя, тополенька
Квіти в Україні
Хрещатий барвінок
Жива скарбничка
Лелеки прилітають — весну заповідають
Співучі солов'ї
Найкраще місце на землі
Народне мистецтво і промисли
(10 год)
Іграшки
Вироби з соломи. Витинанки
Художня різьба по дереву Народний розпис, кераміка
Вишивка
Чарівний світ писанки Святкові прикраси оселі Світ твоїх затоплень
Народний устрій українців
(5 год)
Чоловіче вбрання
Жіночий одяг
Коса —дівоча краса
Віночок
Я — українець (українка)

5 КЛАС
ДУХОВНІ ВАРТОСТІ УКРАЇНЦІВ
Народна мораль та етика, етикет
(5 год)
Поняття про добро і зло. Прекрасне і потворне у житті.
Етичний ідеал українців. Козацтво як втілення національного етичного Ідеалу (лицарство, патріотизм, вільнолюбство, духовність).
Норми поведінки. Стосунки в родині, на вулиці, у громадських місцях, за столом, у дорозі.
Народне виховання
(5 год)
Домашня школа. Мамине, татове, бабусине навчання. Наслідування старших. Ігри хлопчиків, дівчаток.
Діти в праці. Міра їх залучення до праці відповідно до віку, статі, структури сім'ї за віковим та поколіннєвим цензом.
Виховання характеру: приклад заохочення, спонукання, покарання як народні методи. Опіка (повага, милосердя, терпимість),
Праця як основа народного виховання.
Свята та обряди
(14 год)
Свята і традиції на пошанування природи, землі-годувальниці.
Хліборобські та пастуші свята.
Релігійні свята та обряди
Хліб у святах і обрядах. Обрядове печиво. Обрядова, святкова їжа. Пости. Символи та атрибути .свят (стрічки, вінки, рослини, дерев'яні калатала, зірки тощо).
Народні ігри й дозвілля (дітей, підлітків, юнацтва).
Фольклор, пов'язаний зі святами та обрядами.
Народні знання
(8 год)
Народна гігієна і медицина. Домашні ліки (рослинного і тваринного походження), їх вирощування, збирання, виготовлення. Зберігання та застосування.
Бабусина, мамина школа гігієни та медицини.
Народна метеорологія.
Народні прикмети у визначенні погоди (птахи, комахи, тварини, рослини). Прогнозування погоди за народним календарем. Народні виміри часу, довжини, маси, рідини (до схід сонця, увечері, на зорі; п'ядь, ступня тощо).
Народна ботаніка. Знання про городні лікарські культури, їх вегетаційний період, способи вирощування та зберігання.
Підсумкове заняття на основі зібраного учнями протягом року польового фольклорного матеріалу.

6 КЛАС
ЗНАННЯ ПРО НАРОД
Народознавчі дисципліни, їх предмет і завдання. Загальні відомості (1 год).
Сім'я, родина, рід як частка народу.Дім, сім'я: члени сім'ї, їхні обов'язки стосунки, звички.
Сім'я сучасна і в минулому.
Родина, рід, родовід. Свояки, побратими. Назви спорідненості (тітка, дядина, стрийна і т. д.). Відомі родини й роди (на прикладі свого населеного пункту, околиці), їх роль у селі, краю, країні (7 год).
Хата, оселя, їх внутрішнє обладнання, зовнішнє оформлення (сьогодні, колись). Поняття про символи: «Отчий поріг». Прислів'я, приказки, народні пісні на цю тему (5 год).
Двір, садиба.
Опис будівель, їх призначення, навколишній рослинний світ, домашні тварини. Квітники біля хати. Мальви, калина, чорнобривці, їх функціональне та смислове навантаження в оформленні садиби (4 год).
Наше село (місто). Кутки, вулиці, частини населеного пункту, полів, потоків, урочищ. Назви та легенди про них. Порівняльна характеристика з навколишніми селами та більш віддаленими. Екскурси в історію (5 год).
Поняття «свої»—«чужі», «земляки», «краяни», «сусіди», «односельці». Види і форми стосунків у господарській діяльності., обрядовості та дозвіллі. Казкарі, співаки, вишивальниці, будівничі, кравці тощо. Прізвища й прізвиська людей, їх походження. Розповіді, перекази, спогади з життя краян, старі фотографії, зустрічі із старійшинами села (6 год).
Мій край. Моя земля. Моя Батьківщина —Україна, її історичні назви та символи, їх трактування (З год).
Самобутність народної культури українців.
Узагальнююча тема на основі вивченого за рік. Використання групових та індивідуальних учнівських завдань, які вони виконували на канікулах (2 год).

7 КЛАС
ГОСПОДАРСЬКА КУЛЬТУРА УКРАЇНЦІВ
Види господарської діяльності.
Загальна характеристика. Природне географічне Середовище і господарські напрями (2 год).
Хліборобство.
Способи та знаряддя обробітку грунту, хліборобська техніка, регіональні й локальні їх види.
Рільництво: обробіток ґрунту, черговість висівання культур, відпочинок земельної ділянки. Дво- і трипільна система рільництва.
Способи та засоби удобрення ґрунту. Етнічна та регіональна специфіка.
Сівба, догляд за рослинами, жнива. Збирання та зберігання врожаю. Городництво, садівництво, квітникарство (вирощування лікарських рослин) (7 год).
Тваринництво. Воли й коні — тяглова сила в господарстві українців, значення їх для хліборобства.
Вівчарство, Форми випасу худоби. Регіональна специфіка. Відгінне тваринництво. Побут пастухів. Птахівництво (3 год).
Трудові традиції українського народу (звичаї, обряди, обрядовий фольклор).
Господарський календар (2 год).
Допоміжні господарські заняття: бджільництво, мисливство, рибальство, збиральництво. Людина і природа, відтворення фауни та флори (3 год).
Народна їжа. Українські страви. Щоденна і святкова їжа. Режим харчування (4 год).
Промисли й ремесла: ткацтво, гончарство, деревообробництво, обробка шкіри й металу тощо. Характеристика усіх видів з окресленням географії поширення етнічної специфіки. Розгляд їх у контексті загальної та виробничої культури, акцент на єдності практичного та естетичного у виробах народних майстрів (6 год).
Відхожі промисли.
Чумацтво. Заробітчанство (2 год).
Торгівля (1 год).
Традиційний транспорт і засоби сполучення (2 год).
Трансформація трудових традицій.
Трудові традиції у вік науково-технічного прогресу.
8 КЛАС
Етнічна історія українського народу
Загальне поняття про етнос (1 год).
Етнічна історія України. Карта XVIII—XX ст. (Берестейщина, Пінщина, Курщина, Воронежчина, Лемківщина, Холмщина, Підляшшя, Пряшівщина) (4 год).
Антропологічна характеристика українців (12 год).
Формування української нації. Етапи. Поява і тлумачення етнонімів «Україна», «українці», «русини», «руснаки» (назви «черкасин», «хохол») (4 год).
Етнографічне районування України (4 год).
Склад населення. Етнічні меншини в Україні. Сучасна структура населення України. Процеси, характерні для сьогодення в Україні (консолідація, адаптація, асиміляція) (6 год).
Українська діаспора: у

Освіта в Україні:
     


 
     
Вища школа
 
Професійна освіта
 
Українська література
 

 

 

 

 

 

 

 
 
 
  Завдання для ДПА | ЗНО 2011 | Підсумкові контрольні роботи 2011!